1 John 2

Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із о́дним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. 1Коли ж кажемо, що не маєм гріха́, то себе обманюємо, і немає в нас правди! 2Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. 3А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і сло́ва Його нема в нас! 4

Ісус — наш Заступник

5Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного. 6Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. 7А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо. 8Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди! 9А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо. 10А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він. 11Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.

Любі́мо брата свого

12Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить. 13Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі. 14А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає. 15Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.

Гріхи нам прощаються

16Пишу́ я вам, ді́тоньки, що гріхи вам прощаються ради Йме́ння Його. 17Пишу́ вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо перемогли ви лукавого. 18Пишу́, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Писав я до вас, юнаки́, бо міцні́ ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.

Не любіть світового

19Не любіть світу, ані того, що́ в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, 20бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість оча́м, і пиха́ життє́ва, — це не від Отця, а від світу. 21Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є!

Остання година

22Діти, — остання година! А що чули були́, що анти́христ іде, — а тепер з'явилось багато анти́христів, — з цього ми пізнає́мо, що остання година настала! 23Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші. 24А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все. 25Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди. 26Хто неправдомо́вець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це анти́христ, що відрікається Отця й Сина! 27Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає́ Сина, той має Отця. 28Тож, що́ ви чули з поча́тку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробува́тиме те, що́ ви чули з поча́тку, то й ви пробува́тимете в Сині й Отці. 29А оце та обі́тниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.